Параноїд Парк (Paranoid Park)

Вже з перших кадрів фільму стає зрозумілим, що режисер Гас Ван Сент залишився вірним своїй манірі знімати: плавні, повільні, розтягнуті кадри, що дають змогу роздивитись кожну деталь. Він ніби милується людським обличчям, пильно вдивляється у будь-яку зміну виразу.

Одна з останніх робіт Гаса Ван Сента "Параноїд Парк" дивує своєю відвертістю та безкомпромісністю. Глядачам надається змога зазирнути у заплутаний та складний світ тінейджерів, перейнятися їхніми переживаннями. Головний герой Алекс - звичайний школяр, який займається звичайними справами: після або замість школи катається на скейтборді зі своїми друзями, зустрічається із дівчатами у фаст-фудах, позичає матусину машину. Але раптом до школи приходить слідчий, який веде справу про вбивство. На допит скликають всіх скейтбордистів школи, їм роздають фотографію вбитого охоронника. Деякі з хлопців починають сміятися, дехто гидливо відвертається, але реакція Алекса не є однозначною - він ніби скрикує та завмирає, вдивляючись у зображення.

Паралельно цих подій з'являються чутки про альтернативний скейтбордистський майданчик "Параноїд Парк". Чутки перетворюються на легенду, яка обростає всілякими містичними вигадками та моторошними історіями. Ніхто з хлопців не наважується піти туди  на самоті, аргументуючи це надзвичайною небезпекою. Алекс утримується від коментарів, і вже у наступному кадрі ми бачимо його саме у Параноїд Парку.

Перша половина кінофільму - це нагнітання атмосфери, заплутування глядачів та заохочення дивитись далі. І це варте того. Розв'язка є дуже незвичною та захоплюючою. Але кінець та рішення, яке приймає герой, вражає навіть більше.

Це глибоко психологічна драма з елементами детективу. Прекрасний саундтрек у виконанні неперевершеного Еліота Сміта гармонійно поєднується з настрієм стрічки. Картина для тих, хто вважає, що проблеми підлітків є мізерними та незначущими, а їх життя легке та безтурботнє.